10 корисних порад батькам дошкільників
Пропонуємо поради, які допоможуть батькам дошкільняти забезпечити гармонійний розвиток дитини віком 3–6 років та якісно підготувати її до школи
1. Переконайтеся, що фізіологічні потреби дитини (достатня кількість сну, якість харчування, режим) задоволені відповідно до вікових норм.
Усі знають, що діти мають висипатися, споживати достатню кількість поживних речовин та гуляти на свіжому повітрі. Але чи вдається вам дотримуватися цього правила? У наш час батьки досить часто пов’язують негативні прояви дитячої поведінки, немотивовані істерики, надмірну збудженість, проблеми з увагою та пам’яттю дітей із віковими кризами чи гіперактивністю. Утім, найперше, про що мають замислитися батьки, коли помічають негативні зміни у поведінці дитини, – це достатність її сну, поживної їжі, рухової активності на вулиці та дотримання режиму дня.
Чи цікавилися ви, скільки годин здорового сну на добу повинна мати дитина того чи іншого віку? Чи знаєте, що в раціоні дошкільняти обов’язково мають бути правильні жири, вуглеводи, клітковина? І чи є вони в харчуванні ваших сина чи доньки? Чи усвідомлюєте ви, наскільки незворотні процеси в організмі, який внаслідок росту стрімко змінюється, викликає недостатня кількість кисню, спричинена малорухливістю? Пригадайте себе, коли ви невиспані. Чи чітко працює ваш мозок? А якщо сну недостатньо впродовж тривалого часу? Найімовірніше, ваша продуктивність погіршується, та й агресивності більше. А тривале недосипання взагалі може стати причиною депресії. Урахуйте, що дитячий організм чутливіший. І навіть пів години щоденного недосипання матимуть негативний ефект. Тому варто ретельно переглянути режим дня дитини, щоб упевнитися, що всі фізіологічні потреби дитячого організму задовольняються сповна.
2. Обмежте доступ дошкільняти до негативної інформації; повідомлень, не відповідних віку дитини; фонових новин.
Інформаційна гігієна потрібна всім, а для дітей вона важлива як повітря. Ілюзія багатьох батьків полягає у їхній вірі, що дитина нічого не розуміє з того, про що йдеться на екрані. По-перше, дошкільнята розуміють, але розуміють по-своєму. Вони ще не здатні аналізувати переважну кількість дорослої інформації, яка лине з екранів, натомість сприймають усе, що чують, буквально, але не здатні від цієї інформації відмежуватися. У результаті в них зростають тривожність та перезбудженість. Це стосується і того, коли дитина чує, як дорослі обговорюють негативні новини. По-друге, навіть якщо інформація не є негативною, але її забагато, вона надто яскрава, гучна, миготлива (це стосується великої кількості сучасних реклам, мультфільмів, відео з мережі), це також виснажує нервову систему, а якщо перегляд триває довго, то ще й небезпечно через малорухливість. Тому дбайте про кількість та якість екранного часу й інформацію, що її дитина чує як тло. Краще як тло для гри увімкніть класичну музику чи звуки природи.
3. Приділяйте достатньо уваги фізичному розвитку дошкільняти: великій моториці та балансу.
Уміння володіти власним тілом зміцнює центральну нервову систему та розвиває низку процесів в організмі, потрібних для навчання та здорової психіки. Тобто спорт та фізкультура необхідні не лише для гарного фізичного стану. Через правильні рухові вправи ми даємо центральній нервовій системі можливість розвиватися та зміцнюватися. Міцні м’язи спини забезпечать посидючість у школі, виконання вправ на перетин серединної лінії тіла допоможе при письмі та читанні, міжпівкульна взаємодія додасть гнучкості інтелекту й посилить увагу. В ідеалі до настання шкільного віку дитині треба вміти стрибати на скакалці, їздити на двоколісному велосипеді, грати в класики, вправлятися з м’ячем. Замість нової машинки чи ляльки подаруйте малечі новий гаджет, який змусить її рухатися: нейроскакалку, звичайну скакалку, кінезіологічний м’яч чи ракетки для бадмінтону. А в списку гуртків та додаткових занять спортивна секція має бути в пріоритеті.
4. Змінюйтеся самі.
Хочете розвивати в дитини креативність – доведеться творити самим. Мрієте, щоб дитина гарно висловлювалася, – говоріть із нею так само. Натхнення не з’являється саме по собі. Дошкільнята мають бачити натхненних дорослих, які теж вчаться нового. До слова, разом із дитиною маєте чудову нагоду опанувати нове вміння: навчитися грати в шахи, стрибати на скакалці, а можливо, й здійснити давню мрію – зайнятися малюванням чи грою на музичному інструменті.
5. Вірте у те, що дитина може більше.
Діти так швидко вчаться нових навичок, що батьки не завжди встигають за цими змінами й несвідомо стримують дитячий розвиток. Дозвольте дитині виявляти свою індивідуальність. Не робіть за неї те, що вона може виконати самотужки. Постійно коригуйте зону відповідальності дитини та розширюйте її.
У дошкільний період дитина мала б навчитися обслуговувати власні базові потреби: одягатися, чистити зуби, вмиватися, складати рюкзачок, вибирати потрібні одяг та взуття, розчісуватися. Привчайте дитину до домашніх обов’язків, наприклад, застеляти власне ліжко, прибирати посуд зі столу після їжі чи сервірувати стіл перед обідом, складати свій одяг у шафу, прибирати іграшки. Усі ці вміння теж повинні поступово ускладнюватися, бо є різниця між тим, щоб одягнути те, що поклала мама, і відчинити потрібну шухляду в шафі й самотужки вибрати одяг відповідно до ситуації. Зібрати всі іграшки в корзину – корисне вміння. А розсортувати кубики Lego чи поскладати настільні ігри – це вже вміння іншого порядку. Олівці можна зібрати в коробку, а можна перед складанням їх самостійно підстругати.
Важливо не виправляти дитину. Можна розповісти їй, що і як нею було зроблено, але наголос у цій розмові завжди має бути позитивним. Пам’ятайте, що дитина вчиться, а навчання потребує підтримки, а не критики. Самостійність та навички самообслуговування мають слугувати розвитку впевненості дитини в собі. Отож, заохочуйте ініціативу, вірте у те, що дитина здатна до більшого.
6. Заохочуйте у дошкільняти вільну гру.
В період до 3-х років у малят гра є маніпулятивною. За допомогою неї діти вчаться взаємодіяти з предметами. А дошкільнята уже надають предметам смисли, творять із їхньою допомогою певну історію, сюжет, тобто вчаться мислити образно і бачити світ навколо крізь сукупність нових смислів та значень. І в цьому сенсі вільна гра є надзвичайно важливою. Саме за допомогою неї дитина вчиться базової навички для навчання, та й для життєдіяльності серед людей, – уміти переносити смисли з предмета на знак, абстрагувати значення та створювати нові смисли. Намагаючись зробити якомога більше для розвитку дошкільняти, не забувайте про важливість вільної гри, обов’язково виділяйте на неї час. І пограйтеся з дитиною, якщо вона вас про це просить.
7. Грайте з дошкільником в настільні ігри.
3–6 років – це період, коли ми маємо, з одного боку, поступово залучити дитину до навчання, показати важливість правил та алгоритмів у навчальній діяльності. А з іншого – це час, коли у дітей природно зростають мотивація до пізнання та допитливість. Насправді дошкільнята люблять вчитися. Пам’ятаймо, що гра є провідною діяльністю у цей період розвитку. Тому і навчання теж має бути грою з певними правилами, виконуючи які, дитина поступово опановує нові знання. Дуже добре із цією метою використовувати настільні ігри. Правильно дібрані настільні ігри розвиватимуть увагу, пам’ять, зорово-моторну координацію, стратегічне мислення, уміння планувати, уважність, уміння дотримуватися правил, логіку. Є ігри, які потренують словниковий запас, розвиток мовлення, математичні навички, вміння працювати в команді, домовлятися тощо. Почніть із різноманітних лото, найпростіших стратегій на кшталт«хрестики-нулики». Не обов’язково купляти дорогі варіанти таких ігор, часто гарну гру можна створити власноруч. А для дитини гра, створена вашими та її руками, матиме значно більшу цінність.
8. Обирайте навчальні програми для дошкільників відповідно до віку.
Вибираючи навчальну програму для підготовки до школи, віддайте перевагу тій, яка не перевантажуватиме дитину надмірним довготривалим сидінням за столом. Завдання для дошкільників мають бути барвистими, цікавими й розробленими вчителями, вихователями та методистами відповідно до вікових норм.
9. Створіть для дошкільняти творче середовище.
Творча мистецька діяльність сприяє розвитку дрібної моторики, зміцненню зв’язку «око – рука» і завдяки цьому ненав’язливо готує дитину до навчання в школі. Щоб легко навчитися писати, вправно мислити, витримувати довготривалі уроки в школі, дитина має багато малювати, ліпити, вирізати, клеїти, створювати аплікації тощо. Окрім того, творчість розвиває образне мислення, уяву та тренує вольову сферу, бо іноді, щоб довести задумане до кінця, треба трохи довше працювати.
Подбайте про те, щоб у доступі дошкільняти були різні матеріали для творчості. Доцільно організувати спеціальну полицю чи корзинку, де будуть пластилін, картон, кольоровий папір, клей, наліпки, шаблони для вирізання, ножиці, клей. Допомагайте дитині створювати тематичні картини та аплікації, листівки та подарунки рідним на свята. Ліпіть звірят, улюблених героїв, предмети для сюжетно-рольової гри. Від цього буде подвійна користь. Обов’язково виділіть у кімнаті місце для малювання. Дайте можливість малювати фарбами та олівцями. А от фломастери у дошкільний період варто прибрати. Продемонструйте дитині різні техніки малювання, оточіть її розмальовками та книгами з красивими ілюстраціями. Дошкільнята мають жити в атмосфері творчості, а квартира має стати виставковою залою із презентаціями найкращих доробків юного митця чи мисткині.
10. Навчайте дошкільнят спілкуватися.
Ідеться не стільки про мовленнєві навички, скільки про вміння домовитися зі співрозмовником, донести йому свою думку, попросити про допомогу. Для цього дитина має зростати в атмосфері свободи суджень та впевненості, що її завжди вислухають. Розмовляйте з дитиною, як із рівною. Відкладіть справи на декілька хвилин, якщо дошкільня намагається щось вам розказати чи пояснити. Ці декілька хвилин щирої розмови для дошкільняти стануть ще одним уроком, який навчить, що бути уважним до іншої людини є важливим. Усім нам, дорослим, варто іноді змінити фокус і повернутися лицем до дитини, буквально присісти до її рівня і вислухати.
Пам’ятайте, що щаслива особистість розквітає в атмосфері безумовної любові та піклування. Дбайте про правильний розвиток своїх дошкільнят і не забувайте, що саме батьки є найпершими та найважливішими вчителями в житті дитини.
Поради досвідчених вихователів батькам
Двадцять апробованих порад батькам, які допоможуть ефективно виховувати малюків
У даній статті п`ять досвідчених вихователів дитячого садка (із загальним стажем роботи 90 років) діляться порадами з батьками 2–5-річних малюків.
Як домогтись від дитини кращих результатів?
Іноді здається, ніби в дитини роздвоєння особистості. У садку вона збирає іграшки, слухняно вдягає черевички і в потрібний час самостійно йде в туалет. Удома ж малюк постійно обурюється проханням батьків прибирати після себе, вимагає купати його й годувати з ложечки. Зрозуміло, вихователі знають щось, чого не знають батьки.
Тому запитання батьків «Чому моя дитина поводиться краще зі сторонніми людьми, ніж зі мною?» зовсім не випадкове. Відповідь проста: ваш малюк випробовує межі вашого терпіння, бо вірить, що ви будете любити його, незважаючи ні на що. Але це не означає, що ви не можете запозичити кілька стратегій у вихователів дітей, щоб домогтись від дитини кращої поведінки. У цій статті запропоновано поради кількох досвідчених педагогів дошкільних установ, адресовані батькам.
Розвивайте незалежність дитини
Хоча трьох- і чотирирічним дітям у всьому необхідна допомога батьків, фахівці в питаннях дошкільного виховання вважають, що діти, як правило, у змозі робити більше, ніж багато хто з нас уважає. Ось як батьки можуть стимулювати й надихати своїх малюків.
1. Очікуйте більшого. Спосіб життя більшості людей залежить від очікувань і відповідає їм. Дошкільнята не виняток. У дитячому садку вихователі очікують, що діти будуть самі наливати собі воду, прибирати за собою тарілки, охайно вішати одяг у шафу. Потім діти приходять додому, засовують палець у рот і проявляють бажання кататися в ходунцях. Висновок: батькам варто піднімати планку очікувань, і діти, дуже ймовірно, будуть змушені до неї тягнутись.
2. Не робіть за дитину те, що вона може зробити сама. Виконувати замість дитини різні завдання швидше та простіше, але це не допоможе їй стати більш самостійною. Підказка: звертайтесь до амбіцій (до почуття власної гідності) вашої дитини. Вихователі кажуть, що кожного разу, коли необхідно змусити дітей одягнутися, сидіти спокійно за столом під час прийому їжі тощо, необхідно поставити їм одне просте запитання: «Ти хочеш, щоб я допомогла тобі, чи можеш зробити це самостійно?». Ці слова діють на дітей дивовижно. Після них найчастіше вони проявляють бажання робити все самостійно.
3. Не переробляйте будь-що після дітей. Якщо ваша дитина заправляє ліжко, не піддавайтеся спокусі поправити після неї ковдру. Якщо донька вдягає кофту у смужку, а спідницю в горошок, похваліть її «еклектичний» стиль. Виправляйте те, що зробила ваша дитина, тільки у випадках гострої необхідності. Малюк може відзначити для себе ваші виправлення, і це відіб’є в нього будь-яке бажання.
4. Дайте дитині можливість самій вирішувати прості завдання. Якщо ви бачите, що дитина намагається полагодити іграшку або дістати книгу з полиці за допомогою стільця, не поспішайте бігти на допомогу. За умови, що малюк знаходиться в безпеці, ті моменти, коли ви не поспішаєте й дозволяєте йому приймати рішення самостійно, слугують вихованню його характеру. Вихователі кажуть так: це природно – прагнути ідеально виконувати будь-які завдання, але якщо ми так робимо, то позбавляємо своїх дітей шансу досягти успіху.
5. Призначайте домашні обов’язки. Поклавши на дошкільника відповідальність за виконання щоденного простого завдання, ви розвиваєте його впевненість у собі й почуття компетентності. Дитина, якій доручено поливати рослини або діставати білизну із пральної машини, швидше повірить у те, що сама може вдягатись чи зашнуровувати взуття. Просто переконайтеся, що обов’язок, який ви поклали на дитину, цілком їй під силу, що це реальна, а не даремна робота, оскільки навіть дошкільнята знають різницю між ними. Мета полягає в тому, щоб дитина відчула себе повноцінним, активним членом сім’ї.
Успішне співробітництво
Майже в будь-якій групі дитячого садка ви побачите, що діти спокійно сидять у колі, утворюють впорядковані лінії, піднімають руки, перш ніж сказати що-небудь, передають один одному серветки, тарілку з обідом тощо. Виникає запитання: як вихователі домоглися цього? Як вони примушують десяток і більше дітей віком до чотирьох років співпрацювати охоче й радісно? Секретної формули не існує, а більшість вихователів радять таке.
6. Похвала є ключем, особливо якщо ваша дитина не схильна до співпраці. Спробуйте вловити той момент, коли дитина поводиться добре, звернути на це увагу малюка й похвалити його за хорошу поведінку. Діти повторюють той тип поведінки, який привертає увагу дорослих.
7. Розробіть передбачуваний порядок і розклад. Діти співпрацюють у садку, бо знають, чого від них очікують. Вони дотримуються, власне, одного й того самого заведеного порядку із дня в день, швидко вчаться того, що повинні робити, і через деякий час уже не потребують нагадування. Хоча недоцільно впроваджувати вдома дитсадівський порядок, чим більш ви будете послідовними, тим більше буде схильною до співпраці ваша дитина. Визначте кілька буденних правил і дотримуйтесь їх. Наприклад, усі одягаються перед сніданком. Коли ми приходимо з вулиці, то миємо руки. Мама не читає казки на ніч, доки всі діти не перевдягнуться в піжами. З часом дотримання цих «домашніх правил» стане другою натурою вашої дитини.
8. Розслабтесь, не переймайтесь надто. Якщо ваша дитина відмовляється щось робити, спробуйте перетворити це на гру. Гумор та ігри – це два корисних інструменти, про які батьки іноді забувають. Спробуйте взувати дитину вранці, граючи у взуттєвий магазин, наприклад, так: «Ласкаво просимо у взуттєвий магазин мами, я щойно спеціально для вас отримала прекрасну пару взуття з модної колекції. Спробуйте її приміряти». Дитині сподобається така гра.
9. Повідомляйте про зміни заздалегідь. Якщо ваша дитина влаштовує істерику, коли ви оголошуєте, що прийшов час, наприклад, вимикати телевізор, припинити гру, іти їсти або вирушати додому, напевно, ви просто недостатньо завчасно попередили її про це. У садку дітей попереджають заздалегідь про очікувані зміни, щоб вони мали можливість закінчити те, що вони роблять. Якщо вам потрібно вийти з дому о 8:30 ранку, попередьте дитину о 8:15, скажіть, що в неї є ще п’ять хвилин на гру, а потім доведеться припинити і прибрати іграшки. Установіть таймер, щоб дитина знала, скільки часу в неї в запасі.
10. Нагороджуйте розважливо. Якщо ваша дитина працює винятково за винагороду, то не дізнається про реальні причини виконання завдань – вона повинна прибирати іграшки, щоб інші члени сім’ї не наступали на них, не спіткнулись (не травмувались) і випадково не пошкодили. Порада: нагороджуйте за успішні старання, такі як привчання до туалету, але уникайте нагородження дитини за повсякденні справи, такі як самостійне одягання або чищення зубів.
11. Надайте дитині структурований вибір. Наприклад, якщо ваш трирічний малюк відмовляється сидіти за обіднім столом, ви можете запропонувати йому на вибір або сидіти спокійно й отримати десерт, або не сидіти й позбутися задоволення. Спочатку ваша дитина може зробити неправильний вибір, але, зрештою, зможе вибирати правильно, тому що помітить, що неправильний вибір позбавляє її бажаних задоволень. Зробіть так, щоби потрібний вам варіант А був більш привабливим, ніж варіант Б.
12. Жодних якщо. Формулюйте фрази таким чином, щоб вони передбачали співробітництво. Вислів «Якщо ти закінчиш прибирати свою крейду, ми можемо піти в парк» припускає, що, можливо, ваша дитина не стане прибирати свою крейду. Замість цього спробуйте сказати так: «Коли ти прибереш крейду, ми підемо в парк».
13. Віддавайте перевагу іграм. Вихователі не втомлюються повторювати, що діти сьогодні менш здатні грати творчо, ніж десятиліття чи два тому. Занадто велика частина їхнього часу присвячена контрольованим заходам. Порада: навчіться казати дитині «Іди пограй». Ви не повинні займати дитину 24 години на добу сім днів на тиждень. Нехай їй стане трохи нудно, це не страшно. Головне, переконайтеся, що в дитини в наявності є всі необхідні засоби, такі як одяг для ляльок, фарби й папір, велика картонна коробка та пластилін.
14. Виконуйте завдання під музику. Є всі підстави вважати, що музика допомагає під час прибирання. Дайте дитині можливість виконати завдання під музику, і їй це здасться незвичним і цікавим. Ви можете навіть запропонувати невелике змагання, наприклад, чи зможе вона вдягнутися самостійно, доки звучить її улюблена пісня.
15. Заохочуйте командну роботу. Якщо ваша дитина б’ється за іграшку з іншою дитиною, установіть їм таймер на п’ять хвилин. Скажіть одній дитині, що вона може грати з іграшкою, доки не почує сигнал, а потім настане черга іншої дитини.
16. Нехай дитина сама вирішує незначні конфлікти. Замість того щоби втручатись у дитячі суперечки й вирішувати їх, відійдіть убік і дозвольте дітям самим розібратися з конфліктом (якщо тільки вони не починають битись). Ви не будете поруч з дитиною все життя й не зможете постійно рятувати її, тому дозвольте їй навчитись робити це самостійно.
Дисциплінуйте ефективно
На відміну від більшості батьків, вихователі не роблять перерви у вихованні дисципліни дітей. Які ж поради про дисципліну дають вихователі?
17. Перенаправляйте, відволікайте увагу дитини. Якщо ваш дошкільник стрибає на дивані або відбирає ляльку у старшої сестри, відволічіть його, запропонувавши намалювати картину або разом прочитати цікаве оповідання.
18. Запобігайте емоційним зривам при прощанні. Якщо ваша дитина нервує із приводу розлуки з вами, дайте їй що-небудь матеріальне, що нагадає про вас. Вона може носити із собою вашу фотографію; поцілуйте шматочок тканини або виріжте з паперу сердечко й покладіть їй у кишеню. Маючи щось, до чого можна доторкнутись, дитина відчує себе менш тривожно та уникне істерик.
19. Залучайте дитину до виправлення поганої поведінки. Якщо дитина щось намалювала на стіні, попросіть її допомогти вам змити малюнок. Якщо зруйнувала вежу з кубиків свого приятеля, попросіть допомогти її відновити.
20. Не відкладайте уроки дисципліни. Якщо ви повинні зробити зауваження дитині, робіть його відразу ж у той момент, коли помітили погану поведінку. Іноді батьки кажуть: «Давай розберемось удома…», але до того часу, як ви прийдете додому, ваша дитина забуде про те, що сталось. Аналогічно, скасування суботньої поїздки в зоопарк через істерики в четвер не попередить майбутніх емоційних сплесків дитини, і ваш малюк розцінить це як випадкове, незаслужене покарання.